Так онлайн чи все ж офлайн? Це питання сьогодні турбує всіх, хто дотичний до освіти, особливо шкільної. Воно складне і не має простих відповідей.
Кабмін і МОН пропонують військовим адміністраціям, спільно із закладами освіти приймати рішення. Як на мене, це той випадок, коли військово-цивільна адміністрація і засновник мають прийняти чітке рішення зараз і негайно проінформувати громадськість. Це не та історія, коли заклад має обирати.
Наразі в деяких закладах триває робота по облаштуванню найпростіших укриттів для учасників освітнього процесу...
Вважаю, що повернення дітей до закладів є ризикованим і передчасним. Кілька думок:
1. Переважна більшість закладів освіти знаходяться поблизу інфраструктурних об"єктів.
2. Переважна більшість укриттів, які зараз створюються, здатні захистити від уламків або дії вибухової хвилі, але не більше.
3. Детальний алгоритм поведінки дітей в закладі, на випадок небезпеки, не зможе охопити їх шлях до школи чи дому або, якщо сирена застане їх в транспорті... Загроз багато!
4. Стан психіки у кожного учасника освітнього процесу різний. Реакція навіть у дорослих може бути різною на сигнал сирен. Це не можна не враховувати.
5. Впевнений, частина батьків, поки існуватиме реальна загроза для життя і здоров"я їх дітей, за жодних умов не дозволять їм відвідувати школи. Змішаний формат навчання красиво виглядає на папері... На практиці це створить масу проблем.
6. Навчання безпосередньо в закладі змусить педагогів та батьків разом із дітьми повертатися із-за кордону. А невже стало безпечно? Невже не виють сирени?
7. Про відповідальність департаменту освіти, керівників закладів я вже навіть не веду мову. Ми не боїмось її, загартовані, але ризик має бути виправданим.
8. Щиро віримо у тотальний контрнаступ наших героїв на сході і півдні, але це, на жаль, ніяк не нівелює можливість ракетних ударів. Звір в агонії ще небезпечніший!
Зважаючи на це та інші фактори, вважаю що перший семестр 2022-2023 н.р. має пройти виключно в ДИСТАНЦІЙНОМУ режимі, і рішення про це варто прийняти вже зараз, щоб батьки могли заздалегідь вирішити безліч організаційних питань (особливо батьки першокласників).
Укриття, безумовно, потрібні - для працівників закладу, їх треба облаштовувати далі, але частину цих коштів (за наявності) варто спрямувати на модернізацію засобів і контенту дистанційного начання.
Не претендую на безапеляційність своїх думок. Лише ділюся ними, бо бачу, що процес невизначеності затягується.
P.S. Сьогоднішня трагедія у Вінниці лише доводить, що для рашистських виродків не має значення, кого вбивати і їм плювати на міжнародне гуманітарне право, яке окреслює закони війни.
Олександр Величко, житомирський педагог
