Він був родом із Лубенщини, с.Тополове. Про це повідомили у Гребінківській міській територіальній громаді.
Руслан Анатолійович був захисником командира третього стрілецького відділення, третього стрілецького взводу, першої стрілецької роти, першого стрілецького батальйону, головним сержантом.На війну Руслан пішов добровольцем. Загинув військовий під час мінометного обстрілу неподалік села Безіменне, Снігурівського району, що на Миколаївщині.
"Його біографія, як і життєві історії інших наших героїв – захисників, проста і водночас героїчна. Руслан сам, добровільно пішов захищати нашу Батьківщину від лютого загарбника. Народився Герой 23 квітня 1978 року в селі Григорівка Гребінківського району. Навчався в школі, проходив службу в армії, після повернення, працював в СТОВ «Григорівське», потім на Гребінківському елеваторі. Так склалося життя, що разом з мамою оселився у Тополевому.
З 2015 по 2016 рік брав участь в АТО на Донеччині. Спробував повернутися до мирного життя, і знову пішов працювати на елеватор. Але душа його не знаходила спокою тоді, коли десь на сході тривають бої. Цивільне життя стало не для нього. Тому з 2017 року підписав контракт з військовою частиною в Лубнах.
Коли почалася повномасштабна війна, написав рапорт на переведення в бойову частину. Вдома лишилися рідні люди, які щодня молилися за наших захисників. Ось уже більше ніж пів року як на нашій землі триває війна, наші мужні захисники боронять і звільняють метр за метром рідну землю, віддають своє життя за волю і мир на нашій Україні", - написали на сайті.
Кілька днів поспіль побратими не могли привезти тіло Руслана у рідне село через ворожі обстріли.
Прощальний траурний мітинг відбувся біля дому полеглого бійця. Провести в останню путь Руслана Анатолійовича прийшли його побратими, товариші, колеги, друзі, сусіди, земляки.
