З 2014 року, коли росія втрутилася на територію України, в інфопросторі почала з’являтися фраза “Порушення норм Женевської конвенції”. У 2022 році ця фраза стала лунати значно частіше, адже рф розпочала проти України повномасштабну війну і застосувала майже всі можливі та неможливі способи та засоби терору.
Женевська конвенція зазвичай згадується саме в контексті воєнних злочинів, які коять росіяни на території України. Але що ж це за конвенція? Для чого і коли вона була розроблена та прийнята?
Відтак, існує чотири Женевських конвенції:
Конвенція про захист цивільного населення під час війни;
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях;
Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі;
Конвенція про поводження з військовополоненими.
Усі чотири були підписані 12 серпня 1949 року. Конвенція про захист цивільного населення під час війни набула чинності 21 жовтня 1950 року, усі три інші - 12 грудня 1949 року.
Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. діють разом із трьома Додатковими протоколами:
Додатковим протоколом до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р.;
Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру, від 8 червня 1977 р.;
Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми, від 8 грудня 2005 р.
Кожен Додатковий протокол – самостійний міжнародний договір, який передбачає окрему процедуру приєднання до нього держави-учасниці Женевських конвенцій. Ступінь участі держав у Додаткових протоколах є нижчим, ніж у Женевських конвенціях 1949 р.
Ці конвенції унікальні тим, що разом зі Статутом ООН вони – єдині міжнародні договори, в яких беруть участь всі держави. Вони засвідчують фундаментальні норми і приналежність держав до міжнародного співтовариства. Заперечення, ігнорування цих норм ставить державу поза межею цивілізованого співтовариства. Тобто що зараз і відбувається з росією.
Відповідно дії, які суперечать конвенціям, прирівнюються до воєнних злочинів, геноциду та злочинів проти людяності. У сукупності Женевські конвенції уособлюють основну частину Міжнародного гуманітарного права. Воно спрямоване на обмеження насильства під час війни.
Кожна норма міжнародного гуманітарного права є балансом між гуманністю та воєнною необхідністю.
Міжнародне гуманітарне право не містить заборони на ведення війни. Воно застосовується лише в разі збройного конфлікту та створено для того, щоб накласти рамки на насильство під час війни, обмежити страждання, захистити жертв війни.
Міжнародне гуманітарне право не оцінює правомірність чи неправомірність збройного конфлікту, рівною мірою може застосовуватися до жертви й агресора.
Обмеження Женевських конвенцій працюють, захищаючи осіб, які не беруть участі або припинили участь у збройних конфліктах, регламентують ведення збройного конфлікту.
Для того, щоб ті, хто скоїв воєнні злочини, понесли міжнародну кримінальну відповідальність, міжнародна спільнота створила Міжнародний кримінальний суд.
Ініціатором прийняття Женевських конвенцій 1949 року був Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Особлива роль у реалізації цих конвенцій належить саме МКЧХ - його права і повноваження прямо прописані в Конвенції.
