Так почали описувати загиблого Владислава Курілова "Український ветеранський фонд".
Після окупації рідного Єнакієвого в 2014 році Донеччину не залишив — осів у Маріуполі.
Капітан служби цивільного захисту.
З 2014 року займався розмінуванням рідного регіону — шукав боєприпаси, очистив безліч ділянок від небезпечних знахідок. Після повномасштабного вторгнення російських військ Владислав очолив групу піротехнічних робіт. Роботи було чимало — на десятиліття вперед.
27 жовтня Владислав працював у звільненому нещодавно Святогірську на Донеччині. Тривало розмінування. Здетонував російський снаряд. Влад загинув...
Друзі згадують його як дуже світлу людину, життєрадісну й талановиту. Музичні якості дивували не одну людину, яка чула голос Владислава.
“Я спочатку почув його голос, він як у 70-річного блюзмена. Тоді подумав: ото Бог поцілував його голосові зв'язки. Яке ж було моє здивування, коли побачив Влада — це був молодий хлопчина низького зросту”, — говорить про свого товариша університетський друг Влада Дмитро.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким загиблого героя.
Читайте:
Отримуйте добірку найважливіших новин за день у нашій Viber спільноті.
