Цьогоріч українці святкуватимуть Різдво по різному. Хтось святкуватиме 25 грудня, а хтось - 7 січня. Дата святкування залежить від того за юліанським чи григоріанським календарем буде відбуватись святкування Різдва. Святвечір завжди передує Різдву. Тому римо-католики святкують його 24 грудня, а православні віряни — 6 січня.
Традиції та підготовка до Різдва
Не менш важливою за саме свято для українців вважалася підготовка до різдвяно-новорічних днів. Селяни в давнину ще під час жнив створювали обжинкового Дідуха та готували пахуче сіно.
До Святвечора та Різдва намагалися закінчити всю важливу роботу: навести в оселі лад, прибрати, відремонтувати все, що потрібно, зайнятися рукоділлям, приготувати святкові страви.
За звичаєм, потрібно було побілити приміщення, розмалювати його для зустрічі Різдва і Нового року, поприбирати в кожному приміщенні, випрати старі чи прибрати нові скатертини. Також намагалися купити новий одяг для кожного члена родини. Підбирали й новий посуд.
Особливо важливо було натирати мак для куті в новій макітрі (спеціальний глиняний горщик). З воску з власної випічки виготовляли свічки. Водночас під час роботи обов'язково промовляли молитву.
Ще на світанку 24 грудня (6 січня) починали готувати кутю та узвар. Їх наші предки вважали Божою їжею. Тут важливо було дотримуватися певного ритуалу. В печі по-особливому укладали дрова, запалювали їх обов'язково "живим" вогнем (іскра від кресала або тертя двох деревинок), брали набрану на світанку (непочату) воду, на якій заварювали пшеницю. В кожному регіоні України існували свої традиційні рецепти куті. Але зазвичай її готували із зерна, сухофруктів, горіхів, меду.
З першими променями сонця відкривали всі вікна в оселі, а також ворота у двір, щоб впустити до свого обійстя хороший урожай, багатство. Освяченим маком обсипали домашню худобу, погреби та комори. Це, за повір'ями, захищало від злих сил.
Коли все було готово, господар та його старший син вносили до хати "Святки" — ритуальні символи різдвяних свят. Батько ніс "непочату" воду, а син — три колоски. Також заносили Дідух, який обов'язково ставили на покуті, біля ікон. Пахучим сіном встеляли підлогу та стіл.
Цікаво, що існувала традиція застеляти стіл на Святвечір двома скатертинами. Першою покривали сіно і вона призначалася добрим духам. Зверху по кутах столу розкладали голівки часнику. Тоді накривали ще однією скатертиною. В центрі столу ставили кутю та пісний хліб.
Було заведено не їсти цілий день, аж до першої зірки. Це правило не стосувалося хворих, вагітних, дітей. Тоді одягали гарний новий одяг і сідали за стіл. На Святвечір заборонялося ходити в гості, позичати гроші, йти з дому. Перед початком господар оголошував молитву.
Як правильно вітатися на Святвечір? Віряни кажуть: "Христос народився!" та відповідають на це привітання: "Славімо Його!".
Святвечір припадає на останній день Різдвяного посту, а тому на святковому столі повинні бути лише пісні страви. Вечерю часто називають "багатою", тому що на столі повинно бути 12 страв. Про те, які страви тражиційно готують на Святвечір читайте ТУТ.
Що не можна робити на Святвечір
Одягати брудний, старий одяг.
Працювати по дому або у дворі.
Відмовляти в допомозі.
Сваритися і лаятися (особливо за столом).
Рибалити й полювати.
Народні прикмети
Зоряне небо на багату кутю — до хорошого урожаю гороху.
Місячна ніч означає, що вродять баштанні культури.
На деревах ожеледь — вродить садовина й горіхи.
Іде сніг — на хороший урожай яблук.
Сніг чи іній означають, що літо буде мокрим.
Чисте зоряне небо — на урожайне та сухе літо.
