Дерев’яні сходи вниз, двері, за ними — імпровізована кімната. В таких умовах вже понад пів року живуть бійці — Василь Глушко та Євген Коноплянченко. Як вони відзначають новорічні свята, дізнавалися кореспонденти Суспільного.
"Тут дуже тепло, дуже просто тепло. Гріємо, буржуйка економна. Тут моя, як-то кажуть, лоджія, тут — мого побратима. Він, хоч і молодше, але побільше. Мені легше сюди забратися, ніж йому", - розповідає військовий Василь Глушко.
Всередині пахне свіжозрубаним деревом, у кутку — дрова на розтопу. Замість різдвяних солодощів — підсушений на буржуйці хліб та гаряча кава.З усіх прикрас — сніговик — поробка у балаклаві.
Тут, на бойовому посту і зустрічали цьогорічне Різдво. "Всі свята поставили на паузу до перемоги. А якщо комусь умови не ті, то хай згадають хлопців, що на “нулі” зараз. В окопах, під відкритим небом, під обстрілами", - говорить військовий Євген Коноплянченко.
До війни Євген викладав в одному з сумських вишів. Звідти, говорить, й позивний — Доцент. Нині, зізнається, поєднує наукову діяльність та військову службу.
Його побратим Василь Глушко раніше працював на підприємстві, що видобуває нафту. Служити пішов одразу після російського вторгнення. "З перших днів почав раціями займатися, вчити людей, як раціями користуватися, так і залишився. В мене позивний Связіст", - розповідає Василь.
Найважчими, говорить, були перші дні повномасштабної війни. Тоді, згадує, ще не було ані облаштованих позицій, ані зброї. "В тебе бажання захищатися, а в тебе лише коктейлі Молотова і ніякої зброї. Оце найстрашніше". "24-го цього місця ще не існувало. Це місце було порожнім. Те, що ви зараз бачите — руками нашого взводу було збудоване", - додає Євген.
На те, щоб облаштувати кілька бліндажів пішло чотири місяці. Всередині них — зброя. Поруч із дитячими листівками.
Захищатимуть позиції до перемоги, говорять бійці. Додають — все задля того, щоб українські діти святкували Різдво під мирним небом.
