Чим живе "Миколаївська спеціальна школа №6" для дітей з вадами слуху розповіла директорка КЗ «Миколаївська спеціальна школа №6» Миколаївської обласної ради (для дітей з вадами слуху)Маргарита Курзіна, - пише 0512.
У цій школі вирувало життя, а через те, що кількість дітей в школі невелика, то всі одне одного знали і були дійсно "однією великою родиною".
"У нашій школі завжди вирувало життя. Саме життя. Адже ми завжди старалися зберігати баланс між навчанням, вихованням та відпочинком дітей. Гурток рукоділля, спортивні секції, танцювальний колектив щодня чекають на наших учнів після уроків. Різноманітні заходи, як загальношкільні (лінійки, що зазвичай присвячені визначним подіям, конкурсно-розважальні програми, відзначення днів пам'яті), так і в межах одного класу, які проводять вихователі, екскурсії, візити з виступами до інших навчальних закладів - все це про наше шкільне життя. Тому про нашу школу не можна сказати, що це лише місце, де діти здобувають знання. Завдяки тому, що в школі передбачено цілодобове перебування для дітей з області, вони (діти) проводять у стінах нашого навчального закладу досить велику частину свого життя", - розповідає директорка.
Дітки приходять в школу ще дошкільнятами, і на очах педагогів учні вчаться спілкуватись один з одним та оточуючими. Школярі озкривають свої таланти, знаходять захоплення, які потім можуть стати професією:
"Наприклад, тренер з вільної та греко-римської боротьби є випускником нашої школи), дружать, закохуються, дорослішають, з дівчаток та хлопчиків перетворюються на дівчат та юнаків".
Новий навчальний рік приніс поповнення для школи. Її учнями стали 26 вихованцями з Херсонської спеціальної школи для глухих дітей.
"Херсонська школа не змогла розпочати навчання, бо з лютого Херсон та Херсонська область була окупована. На жаль, навчання так і не відновилося", - зазначила директорка.
Війна не оминула і цей навчальний заклад. Деякі учні наразі закородоном задля безпеки. А навчання проходить дистанційно.
"Як і на всіх українців війна вплинула на наш учнівський та педагогічний колектив по-різному. Хтось справляється з тривожністю краще, залишається в рідній країні й допомагає в тилу нашим бійцям; хтось змушений більше піклуватися про свій емоційний стан, адже війна - це велетенський стрес для нас усіх, і багато хто виявився не зовсім готовим до такого; хтось був змушений рятувати своє життя та життя рідних, відправившись за кордон.
Так само й учні по-різному реагують на все, що відбувається. Досить багато дітей виїхали з родинами в країни Європи задля безпеки (є учень, родина якого вдруге стала вимушеними переселенцями:спочатку з Донбасу (Луганщини), а тепер - з Миколаєва...), інша частина дітей знаходиться вдома і, за можливості, бере участь в дистанційному навчанні".
Нагадаємо, що раніше ми писали про те, як небайдужі зі всього світу вирішили зробити подарунок педагогам та дітям та надіслали різноманітну техніку. Подробиці ТУТ.
