Українські військові розробили план - навесні 2022 року розблокувати Маріуполь, але ця спроба зазнала невдачі
Про це в інтерв'ю "Бабелю" розповів полковник і Герой України Євген Межевікін.
"Суспільство вимагало деблокувати захисників Маріуполя. Всі цього хотіли, але не розуміли, як це зробити через складну ситуацію у Збройних силах. Коли доходило до справи і в кожного запитували «Ви готові?» — люди відмовчувались, охочих було мало. Але ініціативну групу, яка була готова спробувати, таки зібрали", - пояснює військовий.
За словами Межевікіна, одна посилена рота мала рухатися з Запоріжжя на Маріуполь. Кістяк мав бути з «Азову», а ми з бійцями мали їх підсилити. З Маріуполя нам назустріч мала рухатися ще одна група. Згодом зʼясувалося, що автори операції планували все «на авось».
"Коли я це зрозумів? Коли на нараді перед самим виходом нам сказали, що завдання ― вивести захисників Маріуполя, але на питання «На чому їх вивозити?» відповіли, що вантажівок не буде. Виглядало так, що вони самі не вірили, що ми кудись дійдемо. Я думаю, вони розраховували на удачу: вийшло б — вони б отримали ордени; не вийшло б — їх би сильно не лаяли, бо суспільство ж вимагало звільнити з оточення бійців", - зазначив полковник.
Фото: Євген Межевікін/ "Бабель"
Водночас по військових частинах збирали техніку, снаряди. У цей час мало бути бойове злагодження, планування завдання, але командир не мав на це часу.
"Я допоміг спланувати бій. Частина підрозділів мала створити коридор, яким би ми пройшли вглиб оборони противника, знищили резерви, артилерію і командний пункт. А після цього продовжити рух до Маріуполя. У свою чергу, захисники міста мали пробиватися з центру на околиці Маріуполя і виходити разом з нами. Якщо вихід був би неможливий, то ми б залишились у Маріуполі і підсилили оборонців. - розповідає Євген Межевікін. - Ми вирушили. Щоб не описувати все, що там відбувалося, скажу так: ми опинились попереду, піхота за нами не встигла. Підрозділи, які мали пробивати коридор, не змогли пробити оборону росіян, завʼязався бій, наші зазнали втрат. Тому нам дали завдання допомогти пробити коридор і знищити противника в селі, де йшов бій. У складі цього підрозділу, якому була потрібна допомога, був військовий, який мене впізнав ― ми воювали в Пісках у 2014 році. Він попросив прикрити підрозділ, поки забиратиме поранених і вбитих. Поки ми допомагали, наш танк натрапив на міну. На щастя, всі, крім машини, лишилися цілі. Я пересів на інший танк. Усіх поранених і вбитих евакуювали, але виявилося, що весь підрозділ, з яким ми йшли на прорив, поїхав звідти. Ми вирішили почекати, думали, хтось до нас повернеться. Потім нас почала сильно крити артилерія — треба було маневрувати. Ми ще чекали, що наші таки приїдуть виконувати завдання, але вони повернулись на вихідну точку. Ми ще почекали і під вечір отримали команду повертатися туди, звідки виїжджали".
