Україна, Туреччина, ООН і росія домовилися про продовження до 18 липня т.зв. угоди про Чорноморський зерновий коридор, яка дозволяє Україні експортувати врожай із трьох ключових портів (Чорноморська, Одеси та Південного). Також турецькі судна у рамках експортної зернової угоди зможуть заходити у порти Миколаїв та Ольвія у Миколаївській області.
У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували, що стоїть за продовженням зернової угоди.
Реакція на подію була прогнозованою. Генеральний секретар ООН А. Гутерреш назвав продовження угоди «важливим для глобальної продовольчої безпеки». Президент Туреччини Р. Ердоган подякував за домовленість «російським друзям». Натомість російське мзс обмежилося підтвердженням, що вважає домовленість про продовження угоди досягнутою. Більшість пересічних росіян сприйняли пролонгацію зернової угоди як прояв «слабкості росії» і особисто путіна та висловили в соцмережах бажання її заборонити. Україна привітала продовження договору, наголосивши на необхідності рф його виконувати, маючи на увазі блокування інспекції та її затягування з боку росії.
Угода, відома як Чорноморська зернова ініціатива, була укладена у Стамбулі у липні 2022 року, потім її кілька разів продовжували. Існує дві дзеркальні угоди, одну з яких між собою погоджують Україна, ООН і Туреччина, а другу – росія, ООН і Туреччина. У рамках угоди було відвантажено понад 28,3 млн тонн зерна та інших продуктів.
Чому росія вирішила продовжити дію угоди на тлі звинувачень України у використанні акваторії Чорного моря в атаках військових об’єктів у Криму? Тут є як економічні, так і політичні аспекти.
По-перше, попри публічну критику кремлем зернової угоди як невигідної та періодичний шантаж світу її зривом, насправді експорт російської пшениці в січні-лютому 2023 року майже подвоївся порівняно з аналогічним періодом минулого року. При цьому блокада портів дозволила росіянам перехопити традиційні ринки збуту української сільгосппродукції. Крім того, зупинка реалізації Чорноморської зернової ініціативи зменшила б обсяги поставок російського зерна до Китаю, що загрожує тільки налаштованим міждержавним відносинам.
По-друге, пролонгація угоди є результатом політичних маніпуляцій кремля з подолання міжнародної ізоляції. Так, суперечлива реакція Ердогана на російське вторгнення в Україну хоча і похитнула його дружбу з путіним, але в умовах відсутності альтернативи змушує кремль знову ставити на нього. З одного боку Ердоган заблокував доступ російським військовим кораблям до Чорного моря, дозволив постачання Києву безпілотників, з іншого – саме Туреччина стала основним джерелом постачання в росію підсанкційних товарів, що використовуються у військових цілях. І саме Ердоган купив російську систему протиракетної оборони С-400, чим поставив під удар оборонні спроможності НАТО. Така суперечливість Ердогана напередодні президентських виборів змушує кремль прораховувати всі варіанти їх результатів. Невипадково росія обрала дату завершення угоди за два дні до президентських виборів. Якщо б Ердоган програв у першому турі виборів прозахідному кандидату К. Киличдароглу, то доля угоди залежала б від позиції нового президента до війни в Україні, і в залежності від цього в кремлі приймалось би рішення щодо зупинки або перезапуску зернового коридору. В умовах невизначеності результатів другого туру президентських виборів, кремль порахував вигіднішим, якщо при владі залишиться Ердоган і продовженням угоди підвищив його шанси на перемогу, адже турецький електорат позиціонує діючого президента як «архітектора» зернової угоди. Можна передбачити, що в обмін на підтримку путін у разі перемоги вимагатиме від Ердогана певних поступок, зокрема відмови (або скорочення) поставок в Україну дронів, сприяння у відновленні роботи аміакопроводу «Тольятті-Одеса», зняття заборони імпорту до рф іноземної сільгосптехніки та запчастин, усунення перешкод до експорту сільськогосподарської продукції та добрив. Крім того, Ердоган зможе гарантувати путіну продовження реекспорту через Туреччину підсанкційних товарів, як це відбувається зараз і допомагає росії закривати найбільш зяючі діри в промисловості та на споживчому ринку.
З військового погляду зернова угода стала «відповіддю» Великій Британії, яка запропонувала гарантувати безпеку коридору в Чорному морі власними військовими кораблями. Тому постійна пролонгація зернової угоди дозволяє замість британських кораблів тримати в Чорному морі ззовні «безпечні» турецькі.
Тож продовження Чорноморської зернової ініціативи дозволить зберегти маршрут для українського зерна через Чорне море і таким чином збільшити обсяги постачання продовольства до найбідніших країн. Проте загрозу поставок лише відтерміновано на 2 місяця, а у довгостроковій перспективі виконання росією домовленостей, передбачених угодою, залишається під великим питанням.
