У Миколаєві діє проєкт "Сильні, незламні, вільні!". Це цикл історій про людей, які мешкають в різних куточках нашого регіону та своїми вчинками надихають інших.
Наразі мова піде про Віталія Бутучела, який є керівником громадської організації «Центр допомоги «Надія є».
Як пише миколаївська ОВА, з початку великої війни разом зі своєю командою займалися евакуацією та розміщенням цивільного населення з окупованих територій, надавали гуманітарну допомогу, готували та випікали хліб для цивільних і військових. Продовжують свою гуманітарну місію й сьогодні.
"Особисто я почав допомагати місцевій територіальній обороні раніше, тому 24 лютого ми вже були об’єднанні в бажанні допомагати цивільним та військовим. Оскільки наш центр знаходиться тут давно й нас знали, тому з першого дня люди прийшли сюди. Тоді не було світла, води й газу…" - згадує Віталій про перші години повномасштабного вторгнення рф в України.
Так, на території центру облаштували підвальне приміщення, яке слугувало бомбосховищем для понад сотні людей. Перші два-три тижні тут було багато місцевих біженців, які боялися залишатися в домівках. Потім почали приїздити люди з окупованих сіл навколо Баштанки, Снігурівщини, Херсона та далі за ним. Загалом через цей Центр пройшло до 10 тисяч людей.
"Далі ми почали не тільки надавати людям допомогу, а й евакуювати їх. Перший транспорт вдалося взяти у мерії міста, кажу «У вас стоїть автобус, а я маю водія. Треба людей вивозити» і вже, здається, 3 березня автобус виїхав з Баштанки. Тоді евакуювали 27 чи 28 людей й відправили на Львів, а звідки автобус приїхав з продуктами харчування." - зазначає Віталій.
За його словами, також евакуювали людей з окупованої Снігурівки, останній раз виїжджали туди 8 чи 9 травня. А волонтерські автобуси на Херсон їздили до кінця квітня 2022 року, де люди завчасно записувалися на евакуацію. Потому стало небезпечно, шляхи постійно обстрілювалися військами рф, тож було ухвалене рішення не ризикувати та припинити евакуацію.
"Коли ти бачиш, як після окупації об’єднуються сім’ї, то справді розумієш, що воно того вартувало. Навіть з інших країн (Греція, Німеччина, Польща, США) приїздили до нас, щоб ми допомогли забрати їх рідних з окупованих пунктів. Тоді ж у людей виникало питання «Скільки це коштує?», я жартома відповідав «Мільйон маєте? Ні, тоді це вам безоплатно». Ти розумієш, що ті емоції та вдячності людей, значать набагато більше!!!!"
