В Криворізькому районі тривають жнива – аграрії почали збір озимої пшениці і згодом планують косити льон та просо. Цьогорічна робота в полі більш безпечніша, ніж минулого року завдяки Силам оборони, які відігнали російські війська подалі.
Про те, як проходить цьогорічний збір врожаю в Криворізько районі, 0564.ua розповів комбайнер Олександр Поєв.
В ТОВ «Шестірня» чоловік працює вже 15 років на комбайні. Зазначає, що цього року працює з колегами допізна, години до 10 вечора, а вночі майже не виходять в поле, адже нема такої необхідності, вони йдуть за графіком і все встигають. Працюють по два комбайнери на комбайні,щоб була змога помінятись з напарником. За зміну трьома комбайнами аграрії збирають врожай приблизно зі 100га. Олександр Поєв зазначив, що цього року хороший врожай:
-Ячмінь добре вродив, пшениця також буде хороша і горох непоганий. В цьому році нам помогли весняні дощі.
Збір врожаю цього року проходить як зазвичай, за словами пана Олександра.
-Минулого року було страшніше трошки, бо доставали снаряди, а зараз як звичайна уборка в будь-який звичайний рік. Добре, що наші солдати одігнали їх трохи далі, то вони майже не дістають - перекидають через нас на Кривий Ріг. Ми тільки чуємо, що десь стріляє, не так, як раніше.
За словами пана Олександра, останні пів року в полі тихо, а минулого року поля постійно обстрілювались російськими військами. Коли українські захисники відігнали окупантів подалі, сапери почали розмінування криворізьких земель.
-У нас тут бригада розмінувальників попрацювала. Зустрічалися невеликі такі осколки. Нічого страшного. Як звичайна залізяка лежить та й усе. Вона не небезпечна. Земля повинна родити, а не бути в гранатах і снарядами засипана. Минулий рік було таке, що поряд з комбайнами і на сусідньому полі "кидало". Трошки призупинялись, треба було ж сховатись, ми ж не залізні, що нас не прострелить.
На цьому господарстві Олександр працює вже 15 років. Чоловік живе в селі Заградівка (Херонська обл.), яке знаходиться через річку Інгулець від села Шестірня (Криворізький район, Дніпропетровська обл.). Пан Олександр не виїжджав зі свого дому навіть під час інтенсивних обстрілів.
-Не виїжджали взагалі. Я тут робив із самого початку війни і всю війну. Навіть коли були обстріли нашої Заградівки і Шестерні, я нікуди не виїжджав, був постійно на місці.
Чоловік каже, що його будинок майже не постраждав, за винятком кількох вікон:
-Бог милував.
Пан Олександр згадує, що на роботу з дому минулого року діставався на човні, адже мосту не було вже.
-На роботу виходили постійно, бо весною якщо не посієш, то потім не буде що убирати.Робили ми із самої весни. Як тільки їх трохи відігнали наші війська, то ми так і працювали.
Правда, по тим полям, де ми знали, що їх не було і що вони не заміновані, там ходили хлопці розміновували. А інше - на Херсонщині, там теж є наші поля, то там минулого року розмінували їх, ми обробили і теж вони вже засіяні.
Олександр Поєв зазначає, що виходив в поле і працював, як би йому страшно не було.
- Будь-якій людині страшно. Я не знаю ні одної людини, яка б не боялися, коли стріляють.Звичайно, було страшно. Хлопці там роблять, а ми тут що можемо, те і робимо. Хлопці воюють, а ми тут працюємо.
