Дерев’яна Хрестовоздвиженська церква, розташована під стінами Старої фортеці у Кам’янці-Подільському, за рішенням Господарського суду Хмельницької області має перейти у власність Національного історико-архітектурного заповідника "Кам’янець".
З позовом НІАЗ "Кам’янець" звернувся до Релігійної організації "Хрестовоздвиженська Українська Православна Церква", що належить до УПЦ МП. Третьою стороною у справі виступило Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП).
Позовними вимогами по справі були – зобов’язати Відповідача звільнити будівлю Здвиженської церкви у Карвасарах та передати її Заповіднику. Позов задоволено. На нашу користь! – повідомили у МКІП.
За легендою, заснувати православну церкву під стінами кам’янецької фортеці запропонував гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Поранений у Хотинській битві 1621 року, гетьман на шляху до Києва проїжджав через Кам’янець-Подільський. Побачивши мури фортеці, він подумав, що їхня захисна сила стане ще міцнішою, якщо їх підпиратимуть не тільки потужні скелі, а й віра. Тоді гетьман уявив дерев’яну, легку, як молитва, церкву, яку незабаром після цього і збудували на березі Смотрича.
На планах 1672 року означена православна церква. Під час володарювання турків у Кам’янці будівля була знищена. 1739 року на Карвасарах була унійна дерев’яна однобанева церква, яку відбудував на початку століття Гавриїл Божовський. Наприкінці 18 століття вона занепала, тож було вирішено збудувати нову церкву.
1799 року почалося будівництво нової, також однобаневої церкви. Споруду 1801 року освятив у православ’я Каліннік Нагорський.
У часи атеїстичної влади після Великодня 1953 року храм закрили, демонтували престол, жертовник, іконостас, верхній клірос. Їх доля донині невідома. Храм до 1965 року використовувався як кінотеатр.
Реконструкцію церкви розпочато 1987 року, завершено 1988 року. Проєктно-кошторисну документацію виготовила Львівська філія інституту "Укрпроєктреставрація". Загальна кошторисна вартість реставраційних робіт — 59,3 тисячі рублів. Згідно з проєктом, у першу чергу перенесено дзвіницю. Біля церкви просто неба планувалося створити музей народної архітектури та побуту (проєкт не здійснено).
У грудні 1991 року храм відкрито для богослужіння, встановлено престол і жертовник, 1993 року — верхній клірос, 1994 року — іконостас, 1995 року — дзвін. 1997 року оздоблено іконостас, виготовлено «Голгофу» та змонтовано паникадило. У 2003—2005 роках розписано храм. Реставровано покрівлю, встановлено хрести на бані та дзвіницю.
Фундамент церкви складений з каменю-вапняку. Тризрубова, однобанева з ґанком і ризницею з північної сторони, і прибудованої з заходу дзвіницею (1863). Всі три зруби церкви і четвертий — дзвіниці — квадратні в плані. Має два входи — в північній стіні дзвіниці і з північної сторони центрального зрубу. Типова для Поділля споруда з ширшим і вищим триярусним центральним зрубом, що переходить за допомогою вітрил у восьмерик, завершений шатровим верхом. Перекриття вівтарної частини та бабинця пласкі. Внутрішній простір нефа розкритий, об’єднаний з бабинцем прямокутною аркою-вирізом. На північному фасаді центрального зрубу — ґанок на чотирьох фігурних стовпчиках під навісом. Пам’ятка є яскравим твором подільської школи народного дерев’яного будівництва.
Читайте також:"Кам’янчанин намагався незаконно переправити через кордон пасинка".
