У мирні часи зооволонтери беруть за себе місію, з якою не кожен би впорався. Під час повномасштабної війни їх робота стала ще важливішою, а подекуди - небезпечнішою.
Тварини, як і люди, хочуть врятуватися від війни і вижити. Багато з них знайшли притулок у Чернівцях. Багато чотирилапих друзів, які жили у Чернівцях раніше, також залишилися без своїх сімей.
Але тут є небайдужі люди, які опікуються долями безпритульних собак. Про те, як у Чернівцях допомагають домашнім тваринкам, і як змінилася ситуація з ними під час широкомасштабного вторгнення, ми поговорили з каністерапевткою і зоозахисницею Антоніною Гошовською.
Так, шлях Антоніни в зоозахисті почався відтоді, коли в неї самої зʼявився собака. Коли пес загубився, жінка дуже перелякалася, бо собак тоді у місті труїли. І шансів на те, що загублений пес знайдеться, було дуже мало. Тоді жінка працювала з ГО “Захист тварин”, департаментом ЖКГ міської ради, Буковинським центром реконструкції і розвитку.
Зараз у місті працює “Волонтерський рух “Небайдужі” - організація комплексно займається допомогою тваринам та забезпеченням їх добробуту. Організація утворилася у 2018 році, а сам зоозахисний рух активно почав ширитися з розвитком соцмереж, адже вони допомагають ставати набагато ближчими та активнішими.
Таким чином зараз у Чернівцях функціонує дві ГО, які допомагають тваринам - це “Волонтерський рух “Небайдужі” та “Animal Helpers”. Організації обʼєднали навколо себе людей, які активно реагують на ту чи іншу подію, повʼязану з домашніми тваринами. Так, якщо людина не знає, як допомогти тваринці чи куди її прилаштувати, вона може звернутись до інших небайдужих.
Притулку для собак у Чернівцях немає. Є тільки центр стерилізації тварин, де вони можуть знаходитись на перетримці. Тому у ситуаціях, коли треба прилаштувати кошенят чи цуценят, на допомогу і приходять сторінки в соцмережах - до пошуків нового дому підключаються всі. Так, хтось бере собі вже другого песика чи кішечку, а хтось - пʼятого чи сьомого.
У звʼязку з війною багато тварин у Чернівцях лишилися на вулиці. Когось залишили переселенці, які через Буковину попрямували за кордон, хтось залишив свого чотирилапого, коли їхав за кордон з Чернівців.
На думку каністерапевтки, проблема з оформленням документів на тварин частково впливає на те, що господарі вимушені лишати їх, коли евакуюються за кордон. Бо для виготовлення документів на тварину, з якими її випустять за кордон, треба щонайменше чотири місяці. До того ж це досить дороговартісна процедура. Тому не всі на це наважуються, і не всі мають таку можливість. Та й далеко не всі пункти пропуску через держкордон обладнані сканерами для зчитування чіпів. Тому при вивезенні тварин виходить замкнуте коло: чіп є, документи є, а зчитати чіп нема чим.
Хтось пішов до війська і не зміг взяти тварину з собою. Якусь тваринку переселенці не можуть взяти з собою в орендовану квартиру. В такому випадку єдиним місцем, де можна лишити улюбленця, є Центр стерилізації. Або ж шляхом оголошень у соцмережах та “сарафанним радіо” котам та собакам шукають новий дім.
Одним з останніх лих, яке знову змусило всіх обʼєднатися для допомоги тваринам, був підрив Каховської ГЕС. Тоді херсонці попросили допомогти їм з закупівлею препаратів від бліх та кліщів, адже багато тварин годинами та днями перебували у воді. Тоді у Чернівцях люди, які залучені до зоозахисного руху, своїми силами зібрали кошти на ці препарати.
Щодо кількості безпритульних тварин, то востаннє безпритульних собак у Чернівцях рахували у 2020 році. Тоді їх було 1800 собак. З того часу нових підрахунків ще не проводили. Але Антоніна Гошовська каже, що візуально тварин на вулицях міста не стало більше. Просто сезонно може збільшуватися кількість повідомлень про певні проблеми, повʼязані з ними.
Звісно, ані сил зооволонтерів, ані потужностей Центру стерилізації, не вистачає, аби допомогти усім безпритульним тваринам та розвʼязати всі їх проблеми. Але небайдужі чернівчани продовжують відгукуватися на прохання про допомогу, збирають кошти на корм та препарати, прилаштовують тварин та роблять все, що в їх силах.
“Ми допомагаємо, тому що хочемо допомогти, можемо, і це приносить нам задоволення. І ми знаємо, що це приносить користь світу, в якому ми живемо”, - каже Антоніна.
