У межах всеукраїнського проєкту «Жива. Справжні історії кохання» у Львівському палаці мистецтв презентували 20 мистецьких полотен.
Картини створені дружинами і матерями загиблих на війні військовослужбовців зі Львова, Луцька, Нововолинська та Києва, повідомляє Львівська обласна рада.
«5 грудня 2022 року у страшному місці Кремінна, Луганської області загинув мій чоловік, моя рідна душа, друг і порадник Олександр Алімов, позивний "Алім". Того дня він очолив групу швидкого реагування. У бою він врятував побратимів, але сам не повернувся. Коли я думала, що намалювати, виник задум намалювати дві душі як два дерева, що переплітаються. У житті ми завжди були разом, вчилися, розвивалися, допомагали один одному. Тому два дерева ростуть з одного кореня. Це душі, які є між світами. Бо я тут, а він – у засвітах. І я прагну обняти кожну жінку тут, бо знаю як це боляче, хоча пройшов вже рік», – розповіла Ірина Фаріон.
Картини доповнені історіями про життя чоловіка, батька, сина.
«Я радію, що ви прийшли. Ви не уявляєте, наскільки нам важливо бути почутими. У кожної з нас було життя, яке ми планували прожити до старості. Але, на жаль, існує недокраїна росія, яка забрала багато життів. І нам, дружинам і матерям, залишається з цим жити, допоки не помремо. Прочитайте кожну з історій, бо кожна із них є дуже важливою. Найголовніше – не забувати, що війна триває. І далі воюють чиїсь чоловіки та сини. Їм потрібна допомога, щоби закінчити цю війну раз і назавжди. Тут ви можете побачити картину, де ми з моїм чоловіком Романом. Він добровольцем пішов захищати мене і кожного з вас. Хочу, щоб він залишився в пам'яті кожного відвідувача виставки», – сказала Олеся Скальська.
За рік проєкту жінки з різних міст України написали більше 100 робіт. Допомагають їм професійні художники. Жодна з жінок не малювала і не тримала раніше пензля у руках. А тепер кілька з них створили по декілька полотен.
«Проєкт не про смерть, а про кохання. За кожною роботою – історія любові, яку потрібно дивитись і читати. Війна зруйнувала родини, в яких жило кохання. У когось кілька місяців, а в когось – двадцять років. Ці роботи залишаються в родині як сімейна реліквія. Я спілкувалася з кожною із учасниць. Вони кажуть, що, на жаль, ані психологи ані антидепресанти не допомагають, а створення картин – допомагає. Також допомагають люди, які поряд у важкий момент, коли втрачено рідних. Це коло дівчат, які пережили теж саме», – зазначила засновниця і кураторка проєкту Олена Сокальська.
Мистецький проєкт отримає продовження у книжці, яку готує до друку «Видавництво Старого Лева» у січні 2024 року. Серед героїв книги – єдиний син журналістки Олени Чернінької Михайло «Лємберг», який зник безвісти 20 травня 2023 у Бахмуті.
«Лємберг» став уособленням хлопців, які в перші дні війни пішли добровольцями, маючи забезпечене, прекрасне життя. Михайло був аналітиком американської ІТ-компанії, і заробляв набагато більше, ніж на точці «нуль». Він сказав: «Мамо, я не хочу, щоб мої майбутні діти закінчували цю роботу. Ми повинні раз і назавжди закрити питання з москалем», – розповіла Олена Чернінька.
«Хочу вклонитися вам за стійкість і мужність. За те, що творите. Війна триватиме ще довго. На жаль. І усі ми мусимо мати силу і витривалість. Дякую жінкам і матерям, що підтримали таку ідею. Радію, що проєкт стане всеукраїнським і що дівчата, жінки, матері з багатьох міст об'єднуються навколо нього», – зазначила мисткиня, волонтерка і депутатка Львівської обласної ради Соломія Риботицька.
Завдяки найбільшому американському інформагентству «Ассошіейтед Прес» інформацію про проєкт поширило понад 40 видань світу. Під час виставки організовано збір коштів від благодійного фонду «Сучасна Україна», який закуповує художні матеріали для проєкту і від фонду «Із янголом на плечі» для реабілітації жінок, які побували у російському полоні. Триватиме виставка до 15 січня 2024 року на другому поверсі Львівського палацу мистецтв, за адресою: м. Львів, вулиця Коперника, 17.
Читайте також: У Львові до свят прикрасять Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні.
