Останнім часом росія разом з просуванням відкритих фейків все більше вдається до іншої тактики - “запускати” в український інформаційний простір приховані маніпуляції, які ховаються у звичайних, на перший погляд, постах, коментарях та новинах.
Головна мета цих маніпуляцій - через сильні негативні емоції та пригнічений моральний стан посіяти зневіру в українській перемозі, рішеннях влади та командування, необхідності захищати свою країну та, врешті решт, чинити будь-який спротив. Приховані маніпуляції мають підірвати віру в значущість власних дій та змусити погодитись українців на будь-які умови миру.
Розібратися в тому, як саме діють технології російських маніпуляцій зараз, і як вони діяли в минулому, нам допомогла експертка та речниця Управління СБ України в Чернівецькій області Леся Федоренко.
Війна росії проти України почалася не 24 лютого 2022 року. І навіть не у 2014-му. Намагання нашого північного сусіда підкорити собі українців повністю тривають вже сотні років. І на різних етапах інструменти для досягнення цієї мети росія використовує також різні – від батога до пряника. Так, під виглядом подолання неписьменності знищували українську мову, адаптуючи її до російських лінгвістичних норм. Під вивіскою розвитку мистецтва – вихолощували українську традиційну культуру, замінюючи кітчем і шароварщиною.
Криваві обійми “брата”, який “по-сімейному” українців морив голодом, вбивав, мучив у таборах лише за те, що вони хотіли бути українцями у своїй хаті, ще довго відгукуватиметься колективними психотравмами багатьом поколінням. Тож ця давня війна не припинялася, просто в різні часи набувала все інших форм.
В останнє десятиліття вона досягла певного піку і вилилася у війну гібридну, таку, яка в собі містить цілий комплекс агресивних дій – від фізичних до психологічних. І якщо ми говоримо про конвенційну війну, тобто традиційну із використанням озброєння у відкритій конфронтації, то тут все більш-менш зрозуміло: є чітка лінія фронту, вона змінюється в залежності до ситуації на полі бою.
А от війна інформаційно-психологічна не має ні лінії фронту, ні меж і кордонів. Вона не використовує летального озброєння, але також має свою зброю. Це - маніпуляції, фейки та дезінформація, вони вражають мозок людини.
Мета будь-якої інформаційно-психологічної операції – вплинути на емоційно-чуттєву сферу людини, на суспільну свідомість таким чином, щоби змусити людей діяти всупереч власним інтересам, а відтак управляти ними. А з розвитком сучасних технологій, засобів комунікації, блискавичної швидкості поширення інформації це зробити не так важко.
Згідно з дослідженнями, сучасні люди мають «кліпове» сприйняття. Вони сприймають все швидко і швидко втрачають до всього інтерес. Гортаючи соціальні мережі, людині потрібно менше секунди, щоб зрозуміти, чи цікавий їй запропонований контент.
З одного боку, сприйняття інформації залежить від рівня освіченості людей. Бо, наприклад, на прихильників різних теорій змов, забобонів тощо набагато легше впливати, ніж на людей із критичним мисленням. З іншого боку, останнім часом стільки продукується фейкових новин, що відрізнити правду від брехні дуже складно.
А фейк – це не звичайна брехня. Це – підробка, спеціально створена так, щоби вона виглядала максимально правдиво. У фейковій новині, як правило, завжди є якась частина правди, але вона подається в такому контексті і з такою кількістю нашарувань, що побачити “зерно правди” іноді просто неможливо. І якщо для того, аби перевірити правдивість інформації, раніше потрібно було проаналізувати три джерела, то зараз в СБУ радять перевіряти не менше п’яти.
Щодо інформаційно-психологічної агресії проти України і гібридної війни загалом, то все це ще у 2013 році було чітко виписано в так званій “доктрині герасимова”. Начальник генштабу зс рф презентував свою доповідь на зборах академії військових наук рф. Звісно, що він не є автором концепту гібридної війни, він лише озвучив те, над чим працювало військово-політичне керівництво рф останні роки, - розповідає речниця СБУ в Чернівецькій області.
У цьому документі герасимов переосмислює сучасне поняття міждержавного конфлікту і практично на один щабель ставить військові дії разом із невійськовими заходами, співвідношення яких становить 1:4. Якщо серед військових заходів відзначаються лише чотири основні напрямки – стратегічне стримування, стратегічне розгортання, ведення бойових дій та миротворчі операції, то невійськових у кілька разів більше. Це і політичний та дипломатичний тиск, економічні санкції й економічна блокада, формування коаліцій і союзів та політичної опозиції, зміна політичного керівництва в державі, яка протистоїть росії тощо.
Однією із важливих складових міждержавного конфлікту герасимов вважає «ведення інформаційного протиборства», не відносячи його ні до військових, ні до невійськових заходів. Отже, особливу увагу та особливе місце військова верхівка російської федерації відводить саме інформаційним війнам. Бо якщо усім невійськовим діям відведені певні періоди у проведенні міждержавних конфліктів, то інформаційне протистояння, відповідно до цієї концепції, триває протягом усього конфлікту.
Дезінформаційні вкиди “з-за поребрика” спрямовані як на дезорієнтацію і дестабілізацію всередині України, так і на дискредитацію її на міжнародній арені.
Так, Україну намагалися звинуватити у “постановчих кадрах” в Бучі, що потім плавно перейшло до “вони самі робили звірства, а нас звинувачують”.
Потім казали, як нібито “Україна сама підірвала Каховську ГЕС”. І головне для ворога – саме емоційно зачепити аудиторію, на яку він спрямовує ту чи іншу інформаційно-психологічну операцію.
Якщо проаналізувати російські ЗМІ, то у своїй риториці керівництво України вони називають “кієвскій рєжим”, український народ у них “фашисти” і “нацисти”.
Ну а серед українців кремль намагається посіяти паніку, страх, недовіру до державних інституцій. Тригерних точок у нашого суспільства є багато, от на них і намагається натиснути ворог, - каже Леся Федоренко.
Тому всякі внутрішні дії, спрямовані на розкол у суспільстві, росіяни миттєво використовують для своєї загарбницької мети. І теми тут можуть бути абсолютно різні.
Українцям важливо в таких умовах не лише вистояти, а й перемогти. На щастя, з 2014 року люди навчилися вже відбивати ворожі інформатаки, але неможливо встежити скрізь. Тому потрібно кожному українцю розвивати в собі критичне мислення і не вірити сліпо всьому, що пишуть, а й перевіряти та аналізувати інформацію. Особливо в соцмережах.
Кремлівська ботоферма добре навчилася мімікрувати. Ще до вторгнення, наприклад, росіяни створювали нібито проукраїнські групи, до яких долучалося багато патріотичних українців. А потім там почали просуватися кремлівські наративи.
Ще одна схема: публікується максимально нейтрально-позитивний допис, який збирає купу лайків і гарних коментарів. І в якийсь момент автор редагує сам допис на щось пропагандистське, а лайки й коментарі залишаються. А з використанням ШІ та діпфейків це робити стає ще легше.
Щоб убезпечити себе від негативних наслідків інформаційно-психологічного впливу ворога, в СБУ пропонують дотримуватися таких порад:
Розвивати в собі критичне мислення, не довіряти сліпо чуткам.
Користуватися інформацією з офіційних джерел.
Якщо ви прочитали і почули інформацію, особливо якщо вона викликала у вас дуже сильні емоції (не важливо, чи негативні, чи позитивні, а чи такі, що викликають стан розгубленості), обов’язково перевірте її з інших джерел. Бажано з п’яти, але не менше трьох.
Перевіряйте не лише тексти, а й фото. Наприклад, через google об’єктив чи інші схожі ресурси.
Користуйтеся ресурсами, які працюють над розвінчуванням фейків та борються з пропагандою. Як, наприклад, Stopfake.org. Цей сайт був запущений 2 березня 2014 року. На самому початку основною метою спільноти була перевірка і спростування перекрученої інформації стосовно того, що відбувається в Україні, яка поширювалася у ЗМІ. Надалі Проєкт перетворився в інформаційний хаб, де аналізується таке явище, як кремлівська пропаганда, у всіх аспектах і проявах. Крім впливу пропаганди на Україну, учасники платформи досліджують методи впливу і на Європейський Союз та країни колишнього СРСР.
